27.09.2016 р.

Урок мужності до Дня захисника Вітчизни

Урок мужності до Дня захисникаУрок мужності до Дня захисника

27.05.2016 р.

Сьогодні у Приазовській школі відбулося свято "Прощавай, початкова школа!" у 4 класі. Цей урочистий захід відвідали батьки майбутніх п"ятикласників, завуч школи.

Вітаємо діток з переходом з молодшої до середньої школи! Успіхів Вам!

16.05.2016 р.

У Приазовській школі відбулися спортивні змагання. Діти весело і з користю провели час!

15.05.2016 р.

15 травня - День пам’яті жертв політичних репресій

Треба пам’ятати про наступні історичні події та особистостей:

- «Шахтинська справа» (8 травня – 5 липня 1928 р.). Відкритий судовий процес над спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, звинувачених у змові з колишніми власниками шахт, які емігрували до Польщі, Франції, руйнували шахти, заводи. 23 підсудних були визнані винними в участі у «шкідницької організації», саботажах, диверсіях. З них 5 було розстріляно (В. Юсевич, С. Будний, М. Кржижанівський, М. Горлецький, М. Бояринов).

- ІІІ Всеукраїнський православний собор (січень 1930 р.). Внаслідок репресій (митрополит М. Борецький засланий до таборів) було прийнято рішення про саморозпуск Української автокефальної православної церкви.

- Судовий процес над Спілкою визволення України (березень-квітень 1930 р.). 45 осіб були звинувачені у підготовці антирадянського заколоту, зокрема, діячі доби УНР С.Єфремов, заступник голови Центральної Ради; В. Чеховський, голова Ради народних міністрів, були засуджені до 10 років таборів.

- Справа «Українського національного центру» (1931 р.). У причетності до «шкідницької організації» було звинувачено 50 осіб, зокрема діячі УНР доби Центральної Ради В. Голубович, П. Христюк, інші члени УСДРП, УПСР. До слідства притягнутий М. Грушевський

- Самогубство письменника М. Хвильового (13 травня 1933 р.), наркома освіти УСРР М. Скрипника (7 липня 1933 р.). Ці видатні діячі духовно-культурного відродження українського народу 20-х рр. ХХ ст. не витримали цькування, звинувачень у буржуазному націоналізмі.

- Справа «Української військової організації» (1933 р.). У причетності до цієї «шкідницької організації», сфабрикованої ОДПУ, був звинувачений О. Шумський, націонал-комуніст, колишній нарком освіти доби українізації (1924-1927 рр.)

- Лютнево-березневий 1937 р. пленум ЦК ВКП(б); рішення політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 р. «Про антирадянські елементи», що поклали початок «великої чистки».

- Масове знищення партійних кадрів (1937 – 1938 рр.) Із 62 членів ЦК КП(б)У було репресовано 55 осіб, зокрема С. Косіор. Всього було репресовано 37% членів КП(б)У або 170 тис.осіб.

Як відомо 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.

Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

29.04.2016 р.

Учні Приазовської школи напередодні свята Великодня привітали воїнів ЗСУ, які несуть нелегку службу на блокпосту біля села Шевчени.

Діти та вчителі приготували для них солодкі подарунки, крашанки, паски та маленькі сувеніри, а також добрі слова побажань в виконанні своїх обов’язків та скорішого повернення додому живими та здоровими. До привітань школярів приєднався директор школи Загребельний В.Г., який також поздоровив воїнів зі святом Пасхи.

У відповідь військові подякували учням за подарунки, побажали успішного навчання та мирного неба над головою.

26.04.2016 р.

Сьогодні в нашій школі вшановували світлу пам"ять ліквідаторів аварії на ЧАЕС. 30 років минуло з тієї рокової ночі, але ми пам"ятаємо героїв...

09-12.03.2016 р.

Ми тебе не забули ,Тарасе!

Вшановуючи пам’ять Т.Г.Шевченка, в Приазовській ЗОШ Першотравневого району щороку проводиться традиційний тематичний тиждень.

В 2016 році з 9 по 12 березня були проведені цікаві заходи, підготовка до яких було здійснено заздалегідь. Тиждень розпочався усним журналом «Ми тебе не забули, Тарасе!» на загальношкільній лінійці, який підготували учні 6 класу.

Прозвучав музичний супровід – пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова балади Кобзаря та відбулось покладання квітів до портрета Т.Г.Шевченка. Школярі 1-11кл., присутні на традиційній лінійці, уважно слухали виступаючих в українських національних костюмах, а коли почала звучати пісня, підтримали виступаючись співом. Учитель української мови та літератури Ахунджанова Людмила Володимирівна запросила дітей до участі у запланованих заходах.

Цього дня було проведено засідання літературної світлиці - «Балада - улюблений жанр творчості Шевченка та письменників – ювілярів 2016 (І.Я.Франка, Лесі Українки)”. Захід було розпочато з повідомлення вчителя про особливість жанру «балада», названо було авторів, які використали цей жанр на початку його існування, призначення – відтворення тяжкого життя народу у 19 столітті. Це такі сучасні митці, як: В.Симоненко, І.Нехода, В. Сосюра , І.Драч, Б. Олійник, Д. Павличко. Зарекомендував себе цей жанр у роки Великої Вітчизняної війни та у повоєнний період, бо ніс великий патріотичний потенціал. Наступний етап заходу – виразне читання, обговорення ідейно – тематичного змісту та відтворення у малюнках пережитого й того, що сподобалось. У виразному читанні балад взяли участь присутні у літературній світлиці. Презентуючи літературно – мистецькі засоби виразного читання балад, вчителька прочитала напам’ять баладу «Утоплена» Т.Г.Шевченка.

У виконання учнів 6 класу прозвучали балади Т.Г.Шевченка „Лілея”, „Русалка”, „Тополя” , „ У тієї Катерини», Лесі Українки «Калина». Надзвичайно вразили присутніх балади воєнного, повоєнного періоду та ілюстрації до них художників.

За оцінкою журі кращими читцями виявились Проніна Марія, Подольнікова Вероніка, Процюк Ілля. Зі створених замальовок було відзначено роботи Токаревої Діани (6кл.)

Захід було закінчено піснею про українську мову і пропозицією заступника директора з НВР Червоної Т.В. продовжити надалі залучати учнів для подібних форм роботи.

10 березня в школі пройшли заочна подорож „Шевченко - художник” для учнів 5-8 класів, заочна екскурсія за творами збірки Шевченка „Заповіт” для учнів 6-9 класів.

Згідно плану тижня 11 березня було проведено літературні читання „Кобзар” Шевченка і життя українського народу”. Учні 6-11 класів брали участь у виразному читанні віршів зі збірки „Кобзар”. Відзначені журі учениця 11 класу Махмудова Джаміля та учениця 9 класу Матвійко Вікторія.

Цього дня пройшов конкурс „Кращі знавці творчості Шевченка” серед учнів 5- 9 класів. Відзначені учні 6 та 9 класів.

В школі йде серйозна підготовка до літературно – музичної композиції „Жінки в долі кохання Шевченка”.

Оргкомітет розпочав підведення підсумків з підготовки та проведення тематичного, за якими відзначено колектив учнів 6 класу, що активно допомагали вчителю у обладнанні стендів „У сяйві імені Шевченка” та „Шевченко й наша сучасність”. Учнями 9 класу підготовлені реферати та створені проекти. Кращими роботами визнано проекти „Тематичне багатство збірки „Кобзар” Т.Шевченка, „Мої роздуми над поемою „Катерина” Т.Шевченка”, „Шевченко і наша сучасність”.

Вчитель української мови Ахунджанова Л.В.

10.03.2016 р.

У Приазовській школі вчитель початкових класів Андрющенко К.М. провела урок-свято позакласного читання з теми "Шевченкове слово".

Мета заходу: Сприяти розвитку читацьких інтересів учнів. Розширити знання учнів про дитячі роки Тараса Шевченка, його нестри­мні бажання пізнавати світ, про багату дитячу уяву. Викликати співчуття до сирітської долі поета. Розкрити красу і багатогранність Шевченкового слова: показати, як поет любить рідну Україну, рідну землю, природу і оспівував їх у своїх віршах. Розвивати навички виразного читання поезії, вміння стисло переказувати і виділяти головне у творах поета. Виховувати любов і гордість до Великого Кобзаря.

Обладнання: Портрет Т. Г. Шевченка, вишиті рушники, скатертина, виставка різних видань «Кобзаря», репродукції картин Шевченка; плакати із записами висловів про Великого Кобзаря, запис пісні «Лелеченьки» із кінофільму «Сон» (сл. Д. Павличка, муз. О. Білаша), посібник Я. С. Кордуба, М. М. Стрихар «Позакласне читання. З кл.», алгоритм ПРЕС – методу; презентація ІКТ „Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет”.

25.02.2016 р.

У рамках тижня рідної мови, у Приазовській школі відбулося Свято мови "Рідна мова, чиста, як роса" під керівництвом вчителя української мови та літератури Ахунджанової Людмили Володимирівни.

15.02.2016 р.

Революція Гідності

Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму.

Терміни Революція Гідності або Єврореволюція стосовно означених подій часто використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але, звичайно, мають дещо інше семантичне навантаження: Євромайдан здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів — як складова Революції Гідності; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом .

Інформаційна хвилинка

Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму.

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати.

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати…

В 2016 році відмічається друга річниця Революції Гідності, вся країна також вшановує пам'ять героїв Небесної сотні. Учні Приазовської школи беруть участь у заходах, присвячених тим трагічним подіям. Учні 8-го класу підготували інформаційні хвилинки та пам’ятки про події на Євромайдані: «Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму.

Класні керівники 1-11 класів підготували виховні години. 19 лютого спільно із сільським бібліотекарем буде проходити відео година «Пам’яті Небесної сотні », де будуть переглядатися документальний фільм про події Революції Гідності та презентація, присвячена героям нашого часу.

Корисну інформацію було зібрано на стенді «Революція Гідності та свободи 2013-2014 р.»Велику допомогу в проведенні заходів до вшанування Річниці Революції гідності провела педагог-організатор Зайцева В.О. , шкільний бібліотекар Жижеря В.А., учениці 8-го класу Котляр Надія, Храпач Дар’я.

08.02.2016 р.

С 8 по 12 февраля в нашей школе проводится

Декада русского языка и литературы и Пушкинские дни

Наш язык – важнейшая часть нашего общего поведения в жизни.

Д.Лихачев

Друзья мои, прекрасен наш союз!

Пушкин

08-12.02 – выставка рисунков «Пушкинские сказки», оформление стендов «О, великий и могучий русский язык!» ,"Лицейские годы Пушкина"

09.02– театр лингвистических миниатюр «Вежливые слова» для 4-6 кл.

10.02 – кинозал для 1-4 кл. «В Пушкинском царстве – в сказочном государстве»

11.02 – викторина „Юный филолог ” для уч-ся 7-9 кл.

12. 02 –театрализованное представление- Пушкин «Сказка о золотом петушке».

13.02 – литературно – музыкальная композиция «Вся жизнь – один чудесный миг»

29.01.2016 р.

29 січня 1918 року відбувся бій під залізничною станцією Крути. Сьогодні ми вшановуємо пам"ять Героїв Крут та відзначаємо День Пам"яті.

Бій під Крутами

22.01.2016 р.

Година спілкування „Соборна мати Україно –одна на всіх, як оберіг!”

1 ведучий

22 сiчня - день Соборностi України. Майже 100 рокiв тому це слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiднедавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi. Так трапилось, що протягом багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї. Українськi землi у різні часи належали багатьом державам: найбiльше Росiї, Литвi, Угорщинi, Речi Посполитiй, Румунiї, Чехословаччинi, Османській імперії.

2 ведучий

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, очолювану Михайлом Грушевським, незабаром утворилась Українська Народна Республiка (УНР), а 4 Унiверсалом вiд 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi. 9 листопада 1918 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.

1 ведучий

Зламався врештi двох iмперiй мур!

I на розалинах у слушну цю нагоду

З’явилися держави УеНеР i ЗУНР,

Як вияв волi нашого народу.

2 ведучий

Український народ виявив волю об’єднати дві республіки в єдину незалежну державу. 22 січня 1919 р., у першу річницю незалежності України,

у Києвi, на площi святої Софiї, вiдбулося урочисте проголошення злуки УНР i ЗУНР.

“...Віднині воєдино зливаються, століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об΄єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу”

1 ведучий

“Слава Україні! Навіки слава!” – прокотилося майданом. Люди раділи і плакали, усвідомлюючи значимість події. Цей день увійшов в історію українського народу як день злуки, день соборності українських земель. Здійснилася багатовікова мрія народу – бути разом. Разом боротися, спільно будувати незалежну державу.

2 учень

Все, що мрiялось вiками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» —

Гордо прозвучало.

Звучить Гімн України

2 ведучий

Любi, друзi ! Ми зiбралися сьогодні для того, щоб довести всiм i самим собi, що Україна — це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою культуру i мистецтво, дуже багату історію.

На сцені намет турецького султана. Султан сидить, читає листа.

Султан. …Місяць на небі…Числа не знаєм, бо календаря не маєм…

…поцілуй за це ось куди нас..

Яке нахабство! Скільки посилав свою орду в отой архіпелаг заснулих хуторів, а вони все ще живі! Де розвідка?! Чи повернулись? Що там повідомляє Інтернет із Інтерполом?

(входять турки-розвідники)

Султан: Ну що там Україна? Чи животіє ще, чи стоїть?

(турки падають перед султаном на коліна)

Турки: О Магомет, брат сонця і місяця, намісник Божий, цар над царями, володар над володарями, опікун самого аллаха, надія і втіха мусульман, нехай вічно буде над тобою благословення аллаха, не вели казнить!

Живе Україна. Ось, поглянь сам. (показують йому ноут бук)

Султан: та таке!.. Ці картинки ви могли , де хочеш зняти. Це мене не переконує. Дайте живі докази.

Турки: О найвеличніший із усіх правителів, дозволь живий доказ. Ведіть ясир!

(заводять двох дівчаток в українському національному вбранні)

Султан : Ну ж бо, як на Україні? І чи правда оце все?

1 дівчина

О султан, на Україні

Вірні дочки і сини

Вже посіяли Свободу,

Вже колосяться лани.

Ті, із кого кепкували,

Насміхались, як могли,

Знов народом гордим стали,

Більш вони вже не хохли,

Не лакузи, не примари,

А герої та борці.

Маєм сонце, маєм море,

Маєм Київ і Дніпро,

Маєм землю неозору,

На якій росте добро,

Синьо-жовтий прапор маєм

Й Володимирський тризуб,

Дон і Сян їх обіймають.

Ми — народ-великолюб.

2 дівчина

Коло Києва чи Львова —

Де приїду — вдома всюди,

де поступлю — рiдна мова,

де погляну — рiднi люди.

Роботящi пiдгiрянцi,

Як вогонь, палкi гуцули,

І смiливiї кубанцi,

Що ще Сiчi не забули,

І розважнi подоляни,

І полтавцi — солов'нi,

Бойки, лемки, волиняни —

Все ото брати єдині.

Бо вiд Сяну до Кавказу

На степах чи полонинi,

Тризуб має до приказу

І прапори жовто - синi.

Султан: Заладили: Свобода, тризуб, прапори…

А ось я знаю, що зробити,

Щоб Україна перестала жити.

Розтлити молодь, надіслати СНіД,

Залити пивом, віскі, «Казино»,

Горілкою, розпустою, вином

І розхитать, посіять ворожнечу:

Одних на Захід, а других на Схід.

І чубляться нехай, як горобці у просі…

А ми чекати будем…

Козак: - Годі! Досить!

То ви хочете наслать нам диму,

Щоб наосліп били по своїх?

Щоб ми рідну неньку-Україну

Знов ділили недругам на сміх?

Не бувать цьому!

2 козак

Не треба нам сварок, незгоди, ганьби!

З'єднали країну ми на віки.

Не зможе ніщо наш союз розірвати.

Соборна країна! Ви чуєте?! Ні?!

Одна Україна! Єдиная мати!

І краще країни нам не знайти!

Учениця

Будьмо пильнi у науцi,

Будьмо чеснi у дiлах,

Будьмо сильнi та вiдважнi

І не думаймо про страх.

Все, що рiдне, хай нам буде

Найдорожче i святе.

Рiдна вiра, рiдна мова.,

Рiдний край наш над усе!

Щоб про це ми не забули

Нi на хвилю, нi на мить,

Хай Господь святий iз неба

Нас усіх благословить.

учень

Боже-Отче всемогутній,

Захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків, жорстоких, злих,

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!

Хай собори на руїні

Стануть там, де Ти прорік.

Незалежній Україні

Слава нині і повік.

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя.

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Твій Богдан й вінценосна Софія

Повернулись до тебе з віків,

Ще не вмерла й не вмре твоя мрія,

Як не вмер солов’їний твій спів.

Україно, Шевченка надіє,

Мій святий, несплюндрований гімн,

Я в мовчанні твоєму німію

Й воскресаю у слові твоїм.

І Дніпро, і Дністер пливуть в море,

Бо єднає їх кревна земля,

Україно, державо соборна,

Сонценосна колиско моя!

Я співаю про тебе, прекрасна країна,

Де хлібами духмяними вкриті поля,

І про шлях твій до волі, моя Україно,

Незалежна та славна слов’янська земля.

(виконують пісню про Україну)

20.01.2016 р.

У звязку з карантином шкільні заходи щодо дня Соборності України провести у дистанційному форматі.

День Соборності України: історія виникнення

Історична довідка

Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності

Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.

Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося: "Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".

Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.

Оцінюючи тоді цю важливу подію, відомий український політичний діяч і публіцист Сергій Єфремов писав: "Того дня оформлено і затверджено акт поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних формах".

Проте, як відомо, тоді українському народу не вдалося реалізувати свій історичний шанс. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах об'єднання завершити не вдалося. Україна залишалася бездержавною, роз'єднаною етнічно, роздертою територіально, поневоленою національно. Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на ідеал, невтілену мрію, одвічне бажання. На щастя, ті часи для України вже минули. Твердо віримо, що назавжди.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної само-ідентифікації, становлення політичної нації.

Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним не контроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.

Об'єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.

Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, не експансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадничих принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об'єднана УНР "не має й думки забрати під свою владу чужі землі".

Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху - Українська Національна Рада та Директорія УНР - ще 1 грудня 1918 року уклали Перед-вступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.

У січні 1919 року Українська Національна Рада у Станіславі прийняла ухвалу про злуку і надала повноваження своїй делегації завершити оформлення об'єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував: "По лінії з'єднання не було між нами двох думок". І нарешті завершеного оформлення Акт Злуки дістав після ухвали Трудовим конгресом. Безперечно, сучасні правники і політики повинні робити певні поправки на складні й динамічні процеси української революції, які чимало державних рішень змушували ухвалювати за спрощеною процедурою.

Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.

Якщо події кінця Першої світової війни спричинили крах об'єднавчих зусиль українського народу, то Друга світова війна стала каталізатором збирання роз'єднаних частин України. Вони потрапили в орбіту геополітичних інтересів двох антагоністичних тоталітарних режимів - радянського і фашистського.

У результаті нового перерозподілу Європи у 1939 році західноукраїнські землі були інкорпоровані до складу СРСР. Безперечно, тодішнє радянське керівництво вирішувало свої стратегічні завдання, нарощуючи територіальний тулуб держави, найменше турбувалося про соборність України та етнічну консолідацію українців. Якраз навпаки, воно розуміло, що західноукраїнське населення, особливо галичани, несуть на східні терени республіки небезпеку поширення "українського буржуазного націоналізму". Звідси й такі жорстокі методи "комунізації", масові репресії, численні депортації населення, братовбивче повоєнне упокорення Західної України.

Попри справжні наміри та сподівання партійно-державного керівництва СРСР, об'єднання всіх українських етнічних території в одній, навіть квазідержавній структурі мало і позитивне значення. Насамперед, це соціальне піднесення, промислова модернізація краю, підвищення освітнього рівня людей тощо.

Населення східних та південних регіонів теж відчувало вплив своїх західних співвітчизників. Долаючи суцільні ідеологічні загати, їхня ментальність, культура, політичні настрої знаходили відгук, особливо в середовищі інтелігенції, інспірували дисидентський рух, сприяли національному пробудженню.

Безперечно, "золотий вересень" 1939 року не став ідеалом соборницьких устремлінь західноукраїнського населення. Йому набагато ближчим і зрозумілим був січневий Акт Злуки 1919 року. Не випадково, що одно з перших авторитетних громадських об'єднань краю, Галицька асамблея, ще на початку 1990-х років у своїй ухвалі "Про єдність українських земель" правовим підґрунтям входження західноукраїнських земель до України назвала саме Акт Злуки. У тому, що на Всеукраїнському референдумі східні та західні українці проголосували за незалежну, суверенну державу, теж простежується ідейна спадщина злуки, національна воля єдиного народу.

При всій неоднозначності сталінського "внеску" в об'єднання українських земель, не можна заперечити, що при-радянське співжиття українців в одній республіці створило певні передумови для територіальної інтеграції та національного самоусвідомлення.

Вони й стали базовими для динамічного процесу оформлення незалежності України як суверенної, соборної держави. Завдяки тому вона має повнокровну територію, усталені кордони і мирне життя громадян.

Сутнісною рисою української соборності є інтеграція етнічних земель, консолідація духовного і культурного життя, нівелювання регіональних бар'єрів. Акт Злуки насамперед був спробою ліквідації вікової роз'єднувальної межі між Заходом і Сходом України.

Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету. Проте історична спадщина старих розмежувальних ліній сьогодні подекуди проступає державному тілі України хворобливими плямами регіоналізму.

Гіпертрофія цього явища в сучасних умовах може породжувати сепаратистські настрої місцевих еліт, відцентрові тенденції політичного й економічного характеру.

Консолідуючим фактором соборності в незалежній Україні виступають міжнаціональна злагода і мир, толерантне співжиття титульної нації та корінних народів, національних меншин. Тому гармонізація міжнаціональних відносин може бути досягнута всебічним розвитком усіх етносів, їх подальшою інтеграцією і формуванням полі-етнічної політичної нації. Зберегти одне з найсутніших надбань новітньої суверенної України - міжнаціональну злагоду - є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.

Незалежна Україна наприкінці ХХ століття стрімко ввійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними геополітичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.

Українська історична наука, долаючи кризовий стан, поступово розбирає ідеологічні завали минулої епохи, ліквідує численні історичні міфологеми, подаючи у всій складності тернистий шлях українського народу до незалежної, соборної держави. Тільки об'єктивність і правда можуть стати джерелом повчального історичного досвіду, застерегти сучасних будівничих нової України від необачних дій і помилкових рішень.

Поза сумнівом, це стосується і подій січня 1919 року, які стали героїчною сторінкою нашої історії, безцінним надбанням духовної скарбниці українського народу, свідченням його величних звитяг і драматичних невдач.

Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі". Його слова справді стали пророчими.

В Універсалі Директорії УНР підкреслювалося: "Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка". І хоча цій благородній ідеї не судилося втілитися на початку ХХ століття, події 1918-1919 років відіграли визначну історичну роль. Вони стали виявом генетичного потягу українства до територіального та духовного єднання, спадкоємності історичної державотворчої традиції, сформували підґрунтя для відродження сучасної незалежної, соборної України.

На цьому підґрунті розвивалися події 22 січня 1990 року, коли історичну естафету поборників незалежності України гідно підтримали наші сучасники, поєднуючи живим ланцюгом злуки Київ і Львів, Схід і Захід України.

Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.

Моя любов

Вона так гарна, сяє так

Святою, чистою красою,

І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою.

Вона так гарна, а проте

Так нещаслива, стільки лиха

Знесла, що квилить лихо те

В її кождіській пісні стиха.

Її пізнавши, чи ж я міг

Не полюбить її сердечно,

Не відректися власних втіх,

Щоб їй віддатись доконечно?

А полюбивши, чи ж би міг

Я божую її подобу

Згубити з серця, мимо всіх

Терпінь і горя аж до гробу?

І чи ж перечить ся любов

Тій другій а святій любові

До всіх, що ллють свій піт і кров,

До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!

Іван Франко

У звязку з карантином шкільні заходи щодо дня Соборності України провести у дистанційному форматі.

Твоєю силою, волею, словом стала на Землі

українській вільна Народна Республіка.

Універсал Української Центральної Ради (IV)

Вступ

Мета проведення Уроку Соборності

Історична довідка

Рекомендації щодо форми і методів проведення заходів

Додаток 1. Орієнтовний перелік документальних фільмів, які відображають події Української революції 1917 – 1921 років

Додаток 2. Корисні Інтернет-посилання

Вступ

2016 року Україна відзначатиме 25-річчя державності. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, що був схвалений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності.

Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулосявідновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (далі – УНР) і Західно-Української Народної Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок фатальних невдач Української революції 1917 – 1921 року державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.

З метою гідного відзначення 25-річчя незалежності України на виконання Указу Президента України "Про відзначення 25-ї річниці незалежності України" від 03 грудня 2015 року № 675 Український інститут національної пам’яті пропонує вважати 2016 рік Роком Державності України.

В умовах протидії російській агресії важливо говорити не тільки про 24 серпня 1991 року – подію, яка стала логічним завершенням боротьби українців за незалежність, а й про цілу низку історичних подій ХХ століття, що були визначальними для українського державотворення. Серед них:

22 січня 1918 року – проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки;

22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР;

15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України;

30 червня 1941 року – проголошення Акта відновлення української державності;

16 липня 1990 року – ухвалення Декларації про державний суверенітет України;

1 листопада 1918 року – день “Листопадового зриву”, українського повстання у Львові, за результатами якого проголошено ЗУНР;

1 грудня 1991 року – Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Усі ці події засвідчують тривалий і непростий шлях України до незалежності, цінності ідеї власної державності.

Однією з найважливіших історичних дат є саме 22 січня (проголошення першої незалежності у 1918 році та проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР), коли в Україні відзначається День Соборності. Заходи з цієї нагоди мають розпочати ювілейні вшанування в рамках Року Державності України відповідно до зазначених дат.

Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави.

Під час радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці “контрреволюційні свята” стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки. День 22 січня там урочисто відзначався як свято незалежності та соборності Української держави.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в Карпатській Україні в м. Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців, в якій взяли участь понад 30 тис. осіб, що з’їхались до столиці Карпатської України.

У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії. 26 років тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України.

Відповідно до Указу Президента України "Про відзначення у 2016 році Дня Соборності України" від 30 грудня 2015 року № 731 з метою подальшої консолідації суспільства навколо ідеї єдності держави, виховання у громадян патріотизму та гордості за героїчне минуле і сьогодення Українського народу до дня проголошення в 1919 році Акта злуки УНР і ЗУНР у країні відбудуться урочистості, в тому числі – й тематичні заходи у навчальних закладах.

Однією із форм ушанування цієї події в загальноосвітніх навчальних закладах може стати Урок Соборності "Єднання заради Незалежності".

Мета проведення Уроку Соборності “Єднання заради Незалежності”:

донести до вчителів та учнів ідеї соборності, єдності та суверенності держави головної умови розвитку незалежної України;

звернути увагу на тяглість українських державотворчих традицій;

поглибити знання учнів про події Української революції 1917 – 1921 років як важливого досвіду державотворення;

сприяти розвитку всіх видів інтелекту (академічного, практичного, креативного, емоційного й соціального) як головної умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації;

сприяти формуванню та розвитку громадянської та національної самосвідомості учнів.

Історична довідка

Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошенням 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в одну суверенну державу. Ці події є одними із найважливіших в історії Української революції 1917 – 1921 років і загалом історії України XX століття.

IV Універсал Української Центральної Ради став логічним завершенням складного розвитку українського визвольного руху доби революції, що розпочався в березні 1917-го й упродовж одного року пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності лідерами Української Центральної Ради значний вплив справили зовнішні обставини – відбиття збройної агресії більшовицької Росії, а також переговори в Брест-Литовську про мирний договір УНР з країнами Четвертного союзу.

"Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили", – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1918 року "соціаліст-революціонер" Микита Шаповал.

Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: "Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову "священну війну", а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну і веде з нами братовбивчу війну. Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал".

Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради, що брали участь у ньому, "за" було 39, "проти" – 4, "утрималось" – 6 осіб.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати своє право на самовизначення. 1 листопада 1918 року проголошено Західно-Українську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація (до складу якої входили Осип Назарук і Володимир Шухевич). Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання галичан: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти галичанам у боротьбі з поляками. Утім, в цей час владу в Україні перебрала на себе Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками.

Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові "передвступного" договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію у складі 65 осіб, яку очолював Лев Бачинський.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах "Універсалі соборності", зокрема, відзначалося: "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка". Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

За законом "Про форму влади на Україні" від 28 січня 1919 року голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (далі – ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР. Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Утім, завершити цей процес завадила окупація українських земель.

Акт злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів.

Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки 22 січня 1919 року залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

Рекомендації щодо форми і методів проведення заходів

Відзначати День Соборності України рекомендуємо на рівні районних (міських) методичних кабінетів (центрів), навчальних закладів, кількох паралельних класів, окремих класів. Водночас звертаємо увагу на те, що під час організації Уроку Соборності вчителям важливо враховувати вікові особливості учнів, технічне забезпечення класів тощо. Ці матеріали можуть бути використані також при вивченні тем з історії України 10 класу: "Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції", "Українська державність в 1917 – 1921 рр."; 11 класу: "Україна в умовах незалежності (від 1991 року до сьогодення)".

Орієнтовний період проведення – з 19 до 22 січня 2016 року.

У початковій школі (3 – 4 класи) в рамках курсу “Я і Україна” радимо у цікавій формі розповісти про події Української революції 1917 – 1921 років, видатних державних діячів: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюру, Євгена Петрушевича та інших. Наводячи зрозумілі приклади, дітям варто пояснити, що таке незалежність держави, соборність та єдність. Уроки бажано проводити із музичним супроводом, читанням художньої дитячої літератури, відповідним оформленням приміщення з використанням національної символіки.

У середній школі (5 – 9 класи) під час проведення Уроку Соборності з урахуванням віку школярів учителю варто звернути увагу на висвітлення таких подій, як утворення Української Центральної Ради, проголошення УНР і ЗУНР, підписання й історичне значення ІV Універсалу Центральної Ради, урочисте проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.

Також рекомендуємо акцентувати на військово-політичній і культурно-просвітницькій діяльності легіону Українських Січових Стрільців – збройної формації, яка сприяла об’єднанню українських земель в єдину державу; проблемі єдності української держави на різних етапах її розвитку, соборності як умови незалежності та суверенності.

У старшій школі (10 – 11 класи) Урок Соборності повинен мати інтегрований, науково-практичний, аналітичний та узагальнюючий характер.

Зокрема, пропонуємо для учнів 9 – 11 класів такі форми проведення Уроку Соборності "Єднання заради Незалежності":

заходи просвітницького характеру із залученням науковців з даної проблематики, громадських і політичних діячів: семінари, круглі столи, лекції-презентації на тему першої незалежності та Соборності України. Наприклад, "Твоєю силою, волею, словом...", "Незалежність починається з тебе", "Без Соборності немає незалежності", "Разом з власної волі з 1919-го", "Українська революція та перша незалежність", "Злилися воєдино однині…".

ділові ігри, вікторини, диспути, брейн-ринги, обговорення, ток-шоу "Єднання заради Незалежності";

відео-урок з подальшим обговоренням "Шлях до незалежності", "Разом з власної волі з 1919-го" (див. додаток 1);

екскурсії (в тому числі – віртуальні) до музеїв, місць пам’яті, пов’язаних із подіями Української революції, бібліотек; відвідання тематичних виставок;

конкурси наукових проектів, регіональних і краєзнавчих презентацій з історії української державності "У боротьбі за незалежність" (акцію започаткувати та розпочати її проведення до Дня Соборності, а завершити і підбити підсумки до Дня незалежності України).

Підкреслюючи, що Урок Соборності проходитиме в рамках Року Державності України та розпочинатиме низку заходів, важливо донести до учнів, що події 22 січня, як і тепер, відбувалися в умовах воєнної агресії Росії щодо України. У той час за несприятливих умов українці спромоглися створити єдину національну державу. Тому в ході Уроку Соборності "Єднання заради Незалежності" радимо особливу увагу приділити таким питанням:

УНР – перша українська держава у ХХ столітті, а 24 серпня 1991 року фактично відбулося відновлення незалежності;

УНР першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність – раніше, ніж три країни Балтії, Польща та Чехія;

проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичне явище об’єднання українських земель в єдину державу. Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставою для відліку історії новітнього українського державотворення;

українська незалежність була повалена більшовиками внаслідок “гібридної війни”, ознакам якої є невизнання наявності своїх військ на території УНР, створення маріонеткових проросійських псевдореспублік і підтримка антиукраїнських повстанських рухів.

Додаток 1

Орієнтовний перелік документальних фільмів, які відображають події Української революції 1917 – 1921 років.

Додаток 2

Корисні Інтернет-посилання

Перелік науково-популярних і наукових інтернет-публікацій, присвячених проголошенню незалежності УНР:

1. Гай-Нижник П. ІV Універсал Української Центральної Ради – проголошення незалежності УНР [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/video_iv_universal..php

2. Жежера В. Як приймався ІV Універсал, який проголосив незалежність України у 1918 році [Електронний ресурс] / Жежера В. // Україна. Історія великого народу – Режим доступу:http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/ukra-na-p-d-chas-revolyuts-1905-1907-rr/yak-pryymavsya-iv-universal-yakyy-progolosyv-nezalezhnist%60-ukrayiny-u-1918-rotsi/

3. Зінченко О. Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти [Електронний ресурс] / Зінченко О. // Історична правда. – 2015. – 26. 01. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/

4. Ісаюк О. Забута незалежність. За один рік до Соборності [Електронний ресурс] / О. Ісаюк // Історична правда. – 2012. – 22. 01. – Режим доступу:http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/01/22/69636/

5. Чоп Г. П’ять спроб України оголосити незалежність: від Центральної Ради до ОУН [Електронний ресурс] / Г. Чоп. // IPress.ua. – Режим доступу:http://ipress.ua/articles/pyat_sprob_ukrainy_progolosyty_nezalezhnist_vid_tsentralnoi_rady_do_oun_26149.html

6. 22.01.1918 – Українська Центральна Рада проголосила незалежність УНР [Електронний ресурс] // Територія терору. – Режим доступу:http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=272

Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених тематиці проголошенню Акта злуки УНР та ЗУНР:

7. Верстюк В. День Соборності України: історія виникнення традиції й свята [Електронний ресурс] / В. Верстюк. // Європейська Україна – Режим доступу:http://eukraina.com/publ/human_development/den_sobornosti_ukrajini_istorija_viniknennja_tradiciji_j_svjata/6-1-0-185

8. Гай-Нижник П. Акт злуки УНР та ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/172doc.php

9. Галущак М. “Потрібний живий ланцюг Львів-Луганськ”: інтерв’ю із істориком Олегом Павлишиним [Електронний ресурс] / Галущак М. // Історична правда – 2013. – 01.22. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/22/109449/