ПРИАЗОВСЬКА ГІМНАЗІЯ ЗІ СТРУКТУРНИМ ПІДРОЗДІЛОМ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

з ветеранами

села Приазовського

«Фронтові 40-і роки»

Розробили: Омельченко Л.М., вчитель історії

Червона Т.В., заступник директора з НВР

Мета заходу:

· виховувати в учнів любов до рідної землі, до історії рідного села; бажання берегти традиції села Приазовського; вболівати за майбутнє країни.

· Формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників Великої Вітчизняної війни;

· Розвивати творчі здібності, соціальну, полікультурну компетентності.

Присутні: ветерани, мешканці села, вчителі, учні школи та батьки.

Обладнання: стенд «Вони захищали Вітчизну », „Ніхто не забутий, ніщо не забуте” з фотокартками мешканців села, які загинули на Великій Вітчизняній війні, рушники, квіти, музичне оформлення - пісні про війну, плакати

«Ні, не забути нам!

Завжди палатиме

Вічною славою й вічним вогнем

Подвиг, освячений

Битвами ратними

І переможним,

Омріяним днем…» (О.Богачук)

«Можна все на світі

Вибирати, сину,

Вибрати не можна

Тільки Батьківщину». (В.Симоненко)

Дві дівчини в українському вбранні тримають хліб на вишитому рушнику. Звучить пісня «Ой, Дніпро, Дніпро… »

ХІД ВЕЧОРА – ЗУСТРІЧІ

Ведучий. Дорогі наші ветерани, хлібом-сіллю вас зустрічаємо, перед вами низько схиляємось, міцного здоров’я бажаємо. Дуже раді зустрічі з вами, просимо гостинно до нашого святкового залу.

Ведуча. В пам’ятний вечір до всіх промовляємо

Пам’яттю тих, хто з боїв не вернувся,

Пам’яттю ти, хто завчасно пішов з життя.

( Звучить пісня на слова Р. Гамзатова «Журавли»)

Ведучий. Всіх порахуємо, згадаємо усіх поіменно.

В місті, в селі і на хуторі дальньому теж.

Кожного з тих, хто в солдатських атаках шалених

Бачив майбутнє в жорстоких загравах пожеж.

Ведуча. Кожного з тих, хто спішив у надіях додому,

Хто витирав після бою спітніле чоло,

Кожного, хто не дожив до Перемоги,

Адже не знаних між них не було!

Ведучий. Під час Великої Вітчизняної війни в боях з ворогом від рук загарбників загинуло більше, ніж 5 мільйонів українців. Вшануймо із хвилиною мовчання.

Звучить пісня «Степом, степом…»).

Юнак. Фронтові 40-і роки…

І дороги, розмиті сльозами,

Де з боями пройшли юнаки,

Одні – мертві,

Другі – поряд з нами.

Фронтові 40-і роки…

Поруйновані хати і… долі.

І підірвані вічні мости,

І страждання людей у неволі.

Фронтові 40-і роки…

І могилами всіяні землі…

А живі – досягали мети.

Втрати наші недаремні.

Дівчина. Фронтові 40-і роки…

І під бомбами – світлі надії,

І тікали від нас вороги,

Не здолати одвічної мрії.

Фронтові 40-і роки…

І осіяла їх Перемога!

Хто у мирі живе залюбки,

Не страшна фронтова їм дорога.

40-і роки, фронтові…

Світла пам’ять загиблим солдатам!

Горить вічний вогонь на Землі –

Засторога усім супостатам. (Т. І. Білокриницька)

(Звучить пісня «Священная война».)

1-й учень. Шановні ветерани!

Ви в грізних битвах вибороли право

Зустрічати свято,

Одне з найбільших свят.

Рідна Україна!

Пошану і славу

В боях здобув собі солдат.

Побратими, сивочолі ветерани,

Друзі і порадники мої,

В негоду ниють ваші рани,

А ночами видяться бої.

Сталінград, бої за Україну,

У вогні розтерзаний Дніпро.

Ви собою заступили Батьківщину,

Утвердили на Землі добро.

2-й учень. Вітаємо ветеранів ми уклінно,

За промінь серця і невтомні руки,

Живіть уславленні, спокійно,

У вас ростуть надійні руки.

Нехай вогонь життя

Палає довго і яскраво,

Освітлюючи цей прекрасний світ,

Від серця щирого бажаємо щасливо

Ще сто прожити славних літ.

(Звучить пісня «В землянке…»)

3-й учень. Солдатські окопи, воронки від снарядів – ці шрами війни природа залікує за сто років. Подвиг же героїв передається із покоління в покоління, і житиме в людській пам’яті вічно.

А якою пекучою є солдатська пам'ять! Адже ви, солдати війни, пам’ятаєте і гіркоту перших поразок, і радість першої перемоги над ворогом, і біль тяжких втрат рідних, друзів, побратимів.

Страшна війна вам побілила скроні,

І зброю й досі стискують долоні.

Вам чується жахливий посвист кулі…

Не полишаються вас літа минулі.

Не забуваються фашистськії потвори,

Що принесли на землю нашу горе,

І край козацький залишили у руїнах,

Своїх героїв не забуде Україна!

Як тяжко спогади лягають вам на плечі…

Затамувавши подих, слухає малеча,

Як в юності на танковій броні

Ішли без страху ветерани по війні. (Т.І. Білокриницька)

Ведучий. Слово надається нашим гостям, голові ветеранської організації села Приазовського Переверзєва Ганна Костянтинівна.

Слово ветерана. Коли почалася війна, радгоспу „Приазовському” було наказано евакуюватися в напрямку Таганрогу. 13 листопада 1941 року було зібрано усі машини, трактори, продукти, худобу. Стало відомо, що німці перерізали шлях і далі рухатися стало безглуздо. В цьому місці було роздано худобу та продукти мешканцям, і люди з машинами повернулися. Німці ввійшли в село 14 листопада 1941 року. Територія була окупована до жовтня 1943 року.

Я звертаюсь до вас, дорогі земляки-побратими,

Крізь пожарів злий гук, крізь удари невпинні гармат,

Щоб велику любов передати рядками малими

До усіх, що в цей час захищають наш зоряний сад, -

Ці слова із поезії поета-земляка Володимира Миколайовича Сосюри, відгукнувшись у серцях жителів села, стали закликом до захисту рідної Донеччини.

14 жовтня 1943 року всіх чоловіків забрали до армії, всього їх було 65 осіб. Після закінчення війни додому повернулося лише 29. 45 загинуло, серед них: Павленко В.К., Федоренко І.А., Падалка А.І., Півняк А.В., Жижеря П.В., Тєтєрін Д.З. та багато інших.

Коли німці відходили, то всіх мешканців селища вигнали у поле і підпали будівлі. Село згоріло майже все, крім трьох домівок – молочної ферми, будинків, де живуть Шлапак В.І, Доля М.В. З 1943 року починається період відбудови. Протягом 1943 – 1945 р.р. відбудовуються ферми, майстерня, кузня, один ряд центральної вулиці.

Ведуча. Благословенна радісна година,

Безсмертна буде в пам’яті віків,

Як над палаючими мурами Берліна

Стяг Перемоги в небі зашумів.

(Звучить пісня «День Победы».)

Ведучий. Діждалось місто визволителів з доріг…

І радість зустрічі засяяла в очах,

І квіти падали солдатові до ніг,

Як вигнав з міста той нестерпний жах.

Ведуча. Прикривши свої ордени,

І медалі, й нашивки за рани,

Повернулись солдати з війни,

Що для кожного з нас – ветерани.

Не бійтесь, люди, теплих слів

Для наших посивілих ветеранів

Нехай і їм тепліше стане,

І в серці стихне гострий біль,

Не бійтесь, люди теплих слів

Для наших сивих ветеранів.

(Звучать пісні воєнних років, діти вручають ветеранам букети квітів, фотографуються на згадку.)